Єкатерина Теодорою

Єкатерина Теодорою
Ім'я при народженні	рум. Catalina Vasile Teodoroiu
Народилася	14 січня 1894(1894-01-14) Тиргу-Жіу, Румунія
Померла	22 серпня 1917(1917-08-22) (23 роки) Панчу, Putna Countyd, Румунське королівство
Поховання	Тиргу-Жіу
Країна	Румунія
Діяльність	військовослужбовиця
Знання мов	румунська
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	снайпер
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Єкатерина Теодорою (рум. Ecaterina Teodoroiu; 14 січня 1894, Ведені, зараз частина Тиргу-Жіу — 22 серпня 1917, Панчу) — румунська військовичка, членкиня скаутського руху, учасниця Першої світової війни, загинула в битві при Мерешешті, в якій командувала взводом піхоти. Між двома світовими війнами мала в Румунії репутацію національної героїні.

Біографія

Народилася в жудеці Горж в селянській родині, мала п'ятеро братів і дві сестри. Освіту здобула в сільській початковій школі, потім в Тиргу-Жіу. У 1909 році закінчила школу з викладанням німецькою мовою, після чого вступила в жіноче педагогічне училище в Бухаресті, маючи намір стати вчителькою. З 1913 року брала участь в скаутському русі.

Після вступу Румунії в Першу світову війну вирушила на фронт медсестрою 18-го піхотного полку, де служив сержантом її брат Ніколае. 14 жовтня разом з іншими цивільними при армії брала участь у відбитті атаки баварської роти 9-ї німецької армії, виявивши хоробрість в бою і отримавши за це 23 жовтня аудієнцію в Бухаресті у королеви Марії.

Після загибелі брата 1 листопада у битві при Порчені, Єкатерина, бажаючи помститися, подала прохання командиру 2-ї дивізії полку прийняти її на військову службу. У бойових діях брала участь з жовтня 1916 року. Під Кербунешті в ніч з 3 на 4 листопада 1916 потрапила в полон до німців. 6 листопада втекла, скориставшись захованим пістолетом, з якого застрелила солдата, який був конвоїром її і командира її взводу, отримавши легке поранення ноги під час втечі. Потім боролася під Бербетешті, Тинтерені і Філіаші, де була поранена снарядом в обидві ноги — отримала переломи гомілки та лівої стегнової кістки. Перебувала в польовому госпіталі під час виступу румунської армії на територію Молдови, потім лікувалася в госпіталях Крайової, Бухареста і Ясс.

23 січня 1917 року виписана з лікарні і деякий час служила медсестрою. У березні 1917 року отримала медаль військової доблесті (Virtutea Militară) 2-го класу; в госпіталі її особисто відвідала королева Марія, що вручила медаль і повідомила про присвоєння Єкатерині Теодорою звання 2-го лейтенанта. Влітку 1917 року повернулася на фронт, з 20 серпня в складі 43/59-го полку командувала одним з взводів 7-ї роти.

Загинула 22 серпня під Мунчелу під час наступу німецької 115-ї дивізії, очолюючи атаку взводу з 25 осіб, вражена кулеметною чергою в голову або, за іншими даними, в груди. Спочатку була похована в Фітіонешті; в червні 1921 останки були перепоховані в центрі Тиргу-Жіу.

Їй було встановлено чотири пам'ятники (в 1921, 1928, 1936 і 1937 роках). Після приходу до влади соціалістів, незважаючи на селянське походження, Єкаерина Теодорою асоціювалася з королівською сім'єю, скаутським рухом і «буржуазною реакцією», тому її ім'я довгий час практично не вживалося в пресі. Однак з 1960-х, в період правління Ніколае Чаушеску, її статус почав поступово відновлюватися: про неї знято біографічний фільм, встановлено ще два пам'ятники (в 1972 і 1978 роках). Після революції 1989 року кількість згадок Теодорою знову знизилася — через зв'язку з пропагандою колишньої влади, хоча в 1994 році їй було встановлено ще один пам'ятник.